Продавець Иконно-киотная мастерская розвиває свій бізнес на Prom.ua 7 років.
Знак PRO означає, що продавець користується одним з платних пакетів послуг Prom.ua з розширеними функціональними можливостями.
Порівняти можливості діючих пакетів
Кошик
15 відгуків
ИКОННО-КИОТНАЯ МАСТЕРСКАЯ
+380972728561
+380 (97) 272-85-61
Viber/WhatsApp
Наявність документів
Знак Наявність документів означає, що компанія завантажила свідоцтво про державну реєстрацію для підтвердження свого юридичного статусу компанії або фізичної особи-підприємця.

Ікона Святого Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського чудотворця.

  • Під замовлення
  • Оптом і в роздріб
  • Код: 414

8 000 грн

Показати оптові ціни
+380 (97) 272-85-61
Viber/WhatsApp
повернення товару протягом 14 днів за домовленістю
Ікона Святого Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського чудотворця.
Ікона Святого Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського чудотворця.Під замовлення
8 000 грн
Купити
+380 (97) 272-85-61
Viber/WhatsApp
Опис
Характеристики
Інформація для замовлення

Ікона Святителя Іоанна Шанхайського.

Написана на липовій залевкашенной дошці натуральними пігментами

на основі яєчної емульсії, живопис покрита лляною оліфою і лаком,

фон позолочений сусальним золотом.


Всі ікони нашої майстерні створюються згідно традиційної технології ― в техніці яєчної темпери, фарби робляться вручну з розтертих мінеральних пігментів: азурита, лазуриту, малахіту, вульфенита, кіноварі; земляних охр та інших пігментів, сполучною яких є яєчна емульсія.

Дошка для ікони може бути виготовлена з різних порід дерева: липи, вільхи тощо, для шпонок використовується дуб або ясен.

Згідно з традиційною технологією, на дошку клеїться паволока ― лляна або бавовняна тканина на желатиновий клей, потім дошка покривається левкасом, що складається із крейди і желатину, це і є основою для живопису і золочення.

Для золочення ми використовуємо тільки сусальне золото і срібло.

Суворе дотримання стародавньої традиційної технології є гарантією довговічності.

Творче ставлення та індивідуальний підхід до кожної роботи ― наші головні принципи.

Своєю головною метою ми бачимо не просто виконання замовлення,

а по можливості індивідуальне рішення, в залежності від вимог та бажань замовника.

Всі фотографії на сайті ― це роботи іконописця Олександра Дмитрієва, виконані на замовлення. Образи Святих не є копіями існуючих зразків, а розроблені самим художником.

Ікони, написані Олександром виділяються серед інших робіт сучасних художників гармонією кольору, монументальністю і цілісністю. Роботи цього художника мають не лише сакральне, а також естетичне значення.

Для зразків іконописець використовує безліч джерел різних іконописних шкіл, включаючи раритетні видання книг і іконописних оригіналів. При написанні кожної ікони художник враховує існуючі зразки, фотографії, життєпис, епоху, в яку жив Святий і багато інші важливі нюанси. 

Строки виконання і вартість замовлення залежить від складності та обсягу роботи і обумовлюються індивідуально

 

У нас на сайті Ви зустрінете не тільки поширені ікони

Христа Спасителя, Пресвятої Богородиці і всім відомих Святих,

але також більш рідкісні, проте не менш шановані образи.

До таких Святим образам належить ікона

Святителя Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського Чудотворця.

 

 

Житіє Святого Іоанна Шанхайського

 

Іоанн (Максимович), архієпископ Сан-Фрацисский і Західно-Американський, Шанхайський, святитель і чудотворець.

 


У світі Максимович Михайло Борисович, народився 4/17 червня 1896 року в селі Адамівка Харківської губернії. При святому хрещенні він був названий Михайлом на честь Архістратига Небесних Сил Архангела Михайла. Походив він з дворянської сім'ї Максимовичей, серед його предків був просвітитель Сибіру святитель Іоанн Тобольський. Батьки Михайла, Борис і Глафіра, виховали сина в благочесті.
З дитинства Михайло відзначався глибокою релігійністю, ночами довго стояв на молитві, старанно збирав ікони, а також церковні книги. Найбільше любила читати житія святих. Михайло полюбив святих всім серцем, до кінця просочився їх духом і почав жити, як вони. І в дитячих іграх висловилися його прагнення – іграшкових солдатиків він перетворював у ченців, а фортеці – в монастирі. Святогірський монастир, що стояв недалеко від маєтку Максимовичей, мав молодого Михайла до вдумливого ставлення до життя. Свята і праведна життя дитини справила глибоке враження на його французьку гувернантку-католичку, і в результаті вона прийняла Православ'я.
Михайло думав присвятити своє життя служінню батьківщині, вступивши або у військову або цивільну службу. Спочатку він вступив в Петровський Полтавський Кадетський корпус, який закінчив у 1914 році. Потім навчався на юридичному факультеті Харківського Імператорського університету, який закінчив у 1918 році. Вчився він чудово, хоча частину свого часу він приділяв вивченню житій святих та духовної літератури. Харківська церковне життя сприяла початковим кроків юного Михайла по шляху благочестя. В усипальниці харківського собору спочивали мощі чудотворця архиєпископа Мелетія (Леонтовича), який проводив ночі в молитві, стоячи з піднятими руками. Михайло полюбив цього святого і почав йому наслідувати подвиг нічного неспання. Так поступово у юного Михайла стало зріти бажання цілком присвятити себе Богу, і в зв'язку з цим в ньому стали проявлятися високі духовні якості: стриманість і суворе ставлення до себе, велике смирення і співчуття до стражденних. У роки навчання на нього особливо сильний вплив зробив архієпископ Антоній (Храповицький), який став його духовним наставником, і Михайло почав все більше заглиблюватися у вивчення духовного життя. Зрештою, як він згадував, місцевий монастир і храм стали йому ближче, ніж будь-які світські заклади.
Трагедія 1917-1918 року остаточно переконала його в слабкості людській, у нетривкості всього земного. Він вирішив відректися від світу і всього себе присвятити служінню Богу. Під час громадянської війни родина Максимовичей була евакуйована в Югославію, де Михайло вступив в університет на богословський факультет у Белграді, який закінчив у 1925 році.

 

Владика Шанхайський

У травні 1934 року ієромонах Іоанн був хіротонісаний в єпископа Шанхайського, вікарія Пекінського і відбув до своєї пастви.
Новий єпископ прибув на свою кафедру в день свята Введення в храм Пресвятої Богородиці і з подвоєною ревнощами продовжив тут своє пастирське і подвижницька праця. Тут він одразу ж взявся за відновлення церковної єдності, встановивши зв'язок з місцевими православними сербами, греками та українцями. Володіючи невичерпною енергією, в Шанхаї владика Іоанн був натхненником багатьох починань, брав живу участь у багатьох громадських справах російської громади. Тут він довершив будівництво нового кафедрального собору на честь ікони Пресвятої Богородиці "Споручниця грішних", звів величну Свято-Миколаївську церкву – "Храм-Пам'ятник Царю Мученику Імператору Миколі II і Його Найяснішої Сім'ї", заснував дім для престарілих та дитячий притулок у честь святого Тихона Задонського. Притулок владика населив покинутими дітьми, яких сам безстрашно збирав з вулиць і нетрів Шанхаю.

 


Єпископ Іоанн Шанхайський

Спочатку в притулку проживало 8 сиріт, з роками притулок став давати притулок сотням дітей, а в загальній складності через притулок пройшло 1500 дітей. Діти, незважаючи на звичайну строгість владики, були йому абсолютно віддані, а сам святитель працював за них перед Господом – так, коли під час війни у притулку не вистачило продуктів для харчування дітей, владика молився всю ніч, а вранці – дзвінок: прибув представник якоїсь організації з великим пожертвуванням для притулку. Під час японської окупації Владика оголосив себе тимчасовим главою російської колонії і проявив велику мужність, захищаючи російських перед японською владою.
Як і колись святитель зміцнювався і освічував паству щоденним звершенням Божественної Літургії. Владика був дуже суворий у вівтарі, вимагав точного знання і дотримання правил, забороняв будь-які розмови під час служби і дуже часто залишався в храмі довгий час після богослужіння. Потім він щодня відвідував хворих, приймаючи сповідь і залучаючи їх Святих Тайн. Якщо стан хворого ставало критичним, владика приходив до нього в будь-яку годину дня чи ночі і довго молився біля його ліжка. Відомі численні випадки зцілення безнадійно хворих за молитвами святителя Іоанна, його негаданных явищ в самий потрібний момент. Відвідував святитель і ув'язнених у в'язницях і психічно хворих і одержимих в госпіталі для божевільних. І скрізь він благовістив і проповідував, пробуджуючи совість одних і зігріваючи серця інших.
Сувора аскетична життя владики виражалася не тільки в постничестве (він приймав їжу лише раз в день, а в пости харчувався лише просфору) і позбавлення сну. Щоб уникнути мирської слави й уваги, владика засвоїв риси юродства, в якому ще яскравіше просяяв його подвиг. Так, святитель Іоанн усюди ходив чи босий, чи в одних сандалях, навіть взимку. Свою рясу він все доношував до такої старості, що та була схожа більше на одяг жебрака.

Вихід з Китаю

З приходом комуністів до влади в Китаї, росіяни не прийняли радянське громадянство, були знову приречені на результат. Більшість Шанхайської пастви владики пішло на Філіппіни – в 1949 році на Філіппінському острові Тубабао в таборі Міжнародної організації біженців проживало приблизно 5 тисяч росіян з Китаю. Острів знаходився на шляху сезонних тайфунів, які проносяться над цим сектором Тихого океану. Однак протягом усіх 27 місяців існування табору йому тільки раз погрожував тайфун, але і тоді він змінив курс і обійшов острів стороною. Коли один росіянин в розмові з філіппінцями згадав про свій страх перед тайфунами, ті сказали, що причин для занепокоєння немає, оскільки "ваш святий чоловік благословляє ваш табір щоночі з усіх чотирьох сторін". Коли ж табір був евакуйований, страшний тайфун обрушився на острів і повністю знищив усі будівлі.

Єпископ Іоанн Шанхайський на острові Тубабао

Росіяни не тільки вижили на острові, але і змогли покинути його завдяки святителю, який сам їздив до Вашингтона і домігся того, щоб американські закони були внесені поправки і велика частина табору, близько 3 тисяч осіб, перебралися в США, а решта в Австралію.

Архієпископ Західної Європи

У 1951 році архієпископ Іоанн був призначений опікуватися паству Російської Православної Церкви Закордонної в Західній Європі та Африці з титулом "Брюссельський і Західноєвропейський" та з кафедрою в Парижі. Тут владика став відновлювати пам'ять і вшанування давніх православних святих Заходу і привів в лоно Церкви багатьох новонавернених з місцевих народів, приєднавши до Зарубіжної Церкви багато французьких і голландських парафій. Слава про неї поширювалася серед всього населення. Так, в одній з католицьких церков Парижа місцевий священик намагався надихнути молодь наступними словами: "Ви вимагаєте доказів, ви говорите, що зараз немає ні чудес, ні святих. Навіщо ж мені давати вам теоретичні докази, коли сьогодні по вулицях Парижа ходить святий Жан Босий". У Парижі диспетчер залізничної станції затримував відправлення поїзда до прибуття "Руського Архієпископа". У всіх європейських лікарнях знали про це єпископа, який міг молитися за вмираючого всю ніч. Його звали до одру важко хворого – чи він католик, протестант, православний чи хто інший – тому що, коли він молився, щоб Бог був милостивий. Так, в паризькому госпіталі лежала одна православна, стеснявшаяся перед сусідками по палаті прибуття до неї обірваного й босого єпископа. Але коли той дав їй Святі Дари, француженка на найближчій ліжку сказала їй: "Яка Ви щаслива, що маєте такого духівника. Моя сестра живе у Версалі, і коли її діти хворіють, вона виганяє їх на вулицю, по якій зазвичай ходить Єпископ Іоанн, і просить його благословити їх. Після отримання благословення діти негайно поправляються. Ми кличемо його святим".

Архіпастир Сан-Франциський

У 1962 році, у зв'язку з труднощами з будівництвом нового собору в Сан-Франциско святитель Іоанн, на прохання тисяч колишніх шанхайських пастви владики нині проживали там, був призначений на Західно-Американську кафедру. В цей час давній друг владики, архієпископ Тихон Сан-Франциский, пішов на спокій, у його відсутності спорудження собору було припинено, і сварка паралізувала громаду. Чимало скорбот переніс тут святий, був навіть змушений з'явитися в цивільному суді і давати відповідь на безглузді звинувачення у недоліках парафіяльної ради. Але любов'ю і довготерпінням святитель довів справу до кінця, і в 1964 році собор на честь ікони Божої Матері "Всіх скорботних радість" був зведений. І в останні роки земного життя, незважаючи на ворожнечу, святий продовжував творити дива своїми невсипущими молитвами.

Смерть і шанування

2 липня 1966 року, в день пам'яті апостола Юди, під час архіпастирського відвідування міста Сиэтлла з чудотворною іконою Божої Матері Курсько-Корінної, у віці 71 року, відійшов до Господа великий праведник. Він відслужив Божественну Літургію і залишився у вівтарі наодинці з іконою ще години три, потім відвідавши з чудотворною іконою духовних дітей біля собору, він пройшов до кімнати церковного будинку, де зупинявся. Прислужники посадили Його в крісло і побачили, що він вже відходить. Так Владика віддав свою душу Богові перед Одигітрія Російського Зарубіжжя.
Відспівування Владики очолив митрополит Філарет. Шість днів лежав владика в труні, але, незважаючи на спеку, ніякого запаху тліну не відчувалося, а рука його залишалася м'якою. На похоронній службі і безліч присутніх і самі здійснювали службу єпископи не могли стримувати сліз. Дивно, що при цьому, храм наповнювала тиха радість. Очевидці відзначали, що здавалося, ніби вони були присутні на похороні, а на відкритті мощей новообретенного Святого.
Святитель був похований в усипальниці під высторенным їм собором. Незабаром тут стали відбуватися чудеса зцілень і допомоги в життєвих справах. Час показав безліччю свідоцтв, що святитель Іоанн Чудотворець – швидкий помічник всіх сущих в бідах, хворобах і скорботних обставинах.
У 1994 році спеціальна комісія за прославляння владики виявила його нетлінними мощі і 2 липня 1994 року Російська Православна Церква Закордоном зарахувала до лику святих дивного угодника Божого XX століття святителя Іоанна (Максимовича) Шанхайського і Сан-Франциського чудотворця. Його загальноцерковне прославлення у Російської Православної Церкви відбулося рішенням Архієрейського Собору від 24 червня 2008 року. Пам'ять його звершується 19 червня ст. ст./2 липня за н. с.).
Вже за

Основні
Виробник Власне виробництво
Країна виробникУкраїна
Вид товаруІкона
Користувацькі характеристики
Матеріаллипова дошка, левкас, сусальне золото, натуральні пігменти
  • Ціна: 8 000 грн

Наскільки вам зручно на сайті?

Розповісти Feedback form banner